Торкаюся тебе думками
і мрія тягнеться до губ,
душа моя стоїть між нами,
відчутний в серці ніжний сум.
Торкнутися хоча б сльозою,-
до тебе й відпустити страх,
бо різні ми в житті з тобою-
не бачу відповідь в очах.
І очі злиті мов ті зорі
( хвилин десь десять стоїмо),
не помічаєм на дорозі,
що люд - розкидане пшоно.
Відводиш різко свої очі
і віддаляєшся, як птах,
але моя сльоза прозора,
не буде на твоїх вустах.
січень 2015 рік.
Можуть , пане Михайле, можуть бути різними у баченні життя. Дякую!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Їжаки сумують за тим за чим і люди! За гармонією і людською теплотою душі! Яка береже і окутує добром! Дуже класний вірш. Прикро, що руйнуємо те, що дає життя.
kraynyuk46:Дякую, п. Таміло, за коментар. Це не тільки сумно, а й дуже боляче. І найстрашніше, що такими зрадниками виявилися люди, яких ми добре знаємо,
у Вас 
0
Гарно! Оце дід мало не втрапив у халепу! :s-