* * *
Де ти, мій лицарю,
Янголе мій, охоронцю?
Душу мою захистити
Чи готовий? І підперти плечем…
Зізнаюся уперше собі:
Ти потрібен мені знову й знову.
Може, проллєшся на спраглу душу мою
Травневим дощем?
Ноша сльози закипілої
Важчає з часом.
Слово розброститься –
Заздрість людська возросте...
Звична лямка мені ця,
Звикла до самоти амуніцій,
Звиклі кулі калібри:
І крупний, і дрібен...
Тільки, знаєш, між Богом і людом
Посередник потрібен.
Де ти, о янголе мій?
Рятівниче мій, Божий посланцю!
Я не зможу без тебе
Світ змінити на краще.
Буває, так треба йти,
А несила більше іти.
Де ти, двокрилий мій?
Ми удвох побили б і пранців!
Чи для мене в Божому промислі
Не придуманий Ним ще ти?..
Вітаю, пане Karasе! Тішуся, що й Ви озвались! А таки довгенько не було (була зайнята великим проектом), хоча Фейсбук мій завше відкритий, у т. ч. - для Вас. Дякую за побажання! Навзаєм!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
1
Заходьте ще! 
Тішуся, що й Ви озвались! А таки довгенько не було (була зайнята великим проектом), хоча Фейсбук мій завше відкритий, у т. ч. - для Вас. Дякую за побажання! Навзаєм! 