Тебе не було у житті,-
кажу собі тепер на втіху,
твій образ вже у забутті,
тому мені і не до сміху.
Я думаю, що не було,
твоїх обійм у літнім парку...
Ось, стукнув вітер у вікно,
і різко відхилив фіранку.
Ну, не було тих ніжних слів,
а вітер у вікно все б'ється,
ти сон, ти видумка із сліз...
Але ж чому болить ще серце?
так, пані Катерино, нелегко людині справитися з емоціями кохання,.... але, час трішки притуплює .... Спасибі!!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Гарно побудований на антитезах: «жити зараз, не потім», «діяти, а не хотіти», «даючи -- вдихати» -- ці протиставлення формують життєву філософію активного, вдячного проживання дня, без відкладання щас
у Вас 
0
