| На тебе зиркатиму понад кухлик з кавою,
 Тобі здаватимусь
 обманною, лукавою,
 Тебе я заводню
 очима синіми.
 Прости мені.
  Бо більш ніколи вже тобі не знати,
 Що очі вкрали сон
 такі, брунатні,
 Що розверзлась земля
 і звід хитає,
 Що кожен божий день
 в тобі світає.
 |