Кому пишу я свої твори?.. вона і так їх не читає, хтось за спиною знов говорить, а хтось їх просто вихваляє. я не поет,скажу відверто, це моє серце заставляє- та я казав і кажу твердо віршами-світлий намір маю. пишу і вам даю послухать, пишу про різне і...кохання- хтось закриває з цього вуха, бо я пишу це не востаннє. Xтось судить,ну а хтось жаліє- за ці "неправильні" слова, а судять,хто любить не вміє, в кого любов,як,нежива. Я вас прекрасно розумію, судіть...нічого проти я не маю- я може сам любить не вмію, але стараюсь...відчуваю. Я молодий-життя не знаю, та хочу щось із нього взять, на перешкоди не зважаю- але боюсь-не подолать... Любов у мене є одна, а може просто так попало? і вже не любить так вона, як у листах мені писала. Я друзі вас хотів спитати, до кого ще іти-не знаю, а може ще її чекати? бо моє серце ще чекає. Забув я друзі вам сказати, що сам живу за океаном- її ж прийшлось лиш проводжати, як жаль...моєю вже не стане. Та я на зло усім "не вийде"- і всім "ти що?" і всім "та де ти..." до неї я колись ще прийду, і хоч "простим",а хоч поетом.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
у Вас 
0
