Вечір, перегнавши час, увірвався, набуянив, з диким воєм перебіг поміж стін. І завчасну чорну тінь гонить низько над полями... Передмістя вже стріча громобій.
Над Тернополем - гроза! І все ближче гуркіт грому, змії-блискавки з-під хмар раз-по-раз. Кулі-краплі по дворах пробивають оборону, скло неначе у сльозах поміж рам.
Блискавично світла мить, а за склом - дівочі очі. В глибині їх дотліва ще війна, в них горить Донеччина, обрій танками гуркоче... І забутий страх бринить ніби в ній.
Ще у шафі поміж плать, вже неначе недоречно камуфляж на вішаку спочива. Залишилася жива в грозовий гарячий вечір. Було рано ще вмирать на віку!
Там виблискує медаль, де заштопано від кулі. Чи згодиться ще колись у житті... Вже за гранню почуттів незабутні дні минулі у міжгроззі пронеслись десь у даль.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
