Жіноча краса
«… А він вже п’яний, як амеба —
До рота не доносить ложки.
Хіба ж це стільки випить треба,
Щоб я сподобалась хоч трошки?»
/Владислав Краса/
Краса жіноча незбагненна
Свята, божественна, велична
Скипають почуттями вени
Жагуче, пристрасно, ритмічно.
Буває погляд спопеляє
Ув’язнює, чарує, вабить
Вожак, і той, покине зграю
Забудеться, та не зарадить.
Немає жертв лиш полонені.
Між радістю – десь є й страждання.
Ламають голови учені:
А як, в красі,
живе кохання?
| 
та
у Вас 
0
