Пахне медами і сонцем Темна, як вечір,ожина. Та чорноока гуцулка Мене заворожила. То посмінеться лукаво, То слово мовить чарівне. То у саду походжає, Мов темнокоса царівна. Їй перстеньочок на палчик, Їй ясну зорю у коси. Та темноока царівна В мене нічого не просить. Я її в гори Карпати Кликав по чорну ожину. Я її хочу узяти В Кутах Старих за дружину. Їй зодягну із волошок На пишнії коси корону Місяцем стану, слугою Сам коло царського трону.
Розкішні обіцянки Вашого ЛГ. Кохання робить дива. Вітаю Вас на нашому сайті і чекаю на нові вірші.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0