Вона пече і ріже без ножа. Вона, немов пташини щебетання, Свавільна, горда, рідна і чужа Любов моя найперша і остання. Із нею я у райському саду, За руку взявши, день у день гуляю. Ненавиджу цей розпач, цю біду, Й за кожну мить її благословляю. Вона така примхлива, як гроза. Чи як весна із запахом півоній. Любов - прозора ангела сльоза, Що з неба впала на мої долоні.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас