Вона пече і ріже без ножа. Вона, немов пташини щебетання, Свавільна, горда, рідна і чужа Любов моя найперша і остання. Із нею я у райському саду, За руку взявши, день у день гуляю. Ненавиджу цей розпач, цю біду, Й за кожну мить її благословляю. Вона така примхлива, як гроза. Чи як весна із запахом півоній. Любов - прозора ангела сльоза, Що з неба впала на мої долоні.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Їжаки сумують за тим за чим і люди! За гармонією і людською теплотою душі! Яка береже і окутує добром! Дуже класний вірш. Прикро, що руйнуємо те, що дає життя.
kraynyuk46:Дякую, п. Таміло, за коментар. Це не тільки сумно, а й дуже боляче. І найстрашніше, що такими зрадниками виявилися люди, яких ми добре знаємо,