І ніби усе по правилах, І ніби суцільний шал, Та ти немов небом правила, В мені розбудила шквал… Неначе із піни створена, Губами духм’яний піт Збирав я одухотворено З богині із Афродіт… Руками, мов тими крилами, Здіймала ти до небес, Вібраціями незримими, Ну чим це не справжній секс? Не бог я, не рівня Еросу, Ні Зевсу, ні Аполлону, Я просто людина з демосу, Без тебе яка схолоне… І потайки я ходитиму, У шати богів закутий, І воду до піни литиму, Щоб ще раз тебе відчути… І може ти знов згадаєш, Забувши про остороги, Що силу богині маєш, Торкнувши, робити богом…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0
Чудово!