Не ті вже роки, а душа сміється, Земній летить назустріч красоті. Як в молодості в грудях серце б’ється, І дань свою дарую доброті. Дивлюся в світ складний, такий красивий, В чудовій казці так давно живу. Сніги, дощі, припливи і відпливи — Люблю красу природи вікову. Не ті вже роки… Час біжить зухвало, Можливо, це й банально прозвучить — Я не стомилась від життя, мені замало, Під сонцем я плекаю кожну мить.
Дякую, пані Катю! Хочеться Ваші слова дописати до свого вірша. Так вони вписуються в текст. Чудово. Хай щастить. Радості Вам від життя, добра і миру. А головне — здоров'я. Бережіть себе! :roze:
І чим більше на дворі осінь, тим більше відчуваєш потребу у сонячних днях - молодості. Але ви маєте рацію - не варто аж надто жаліти за молодістю, краще бути молодим, принаймні у душі
Я дуже задоволена, пане Василю, що Ви мене правильно зрозуміли. Закони природи нікому не змінити. Треба жити і радіти кожному дню. Молодим можна бути до старості, а можна бути старим в молодості і не бачити тієї краси, що навколо. Все залежить від людини. ***Щиро дякую за підвищення репутації. Хай все буде добре! :sm1:
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
