Їй тепер подобається
Розмовляти із собою,
Як воді- з рікою,
Як повітрю - з вітром,
Як дереву- з листям,
Як нотам- у пісні.
Вона тепер хоче спокою і тиші,
Щоб ходили усі,
Як при коту миші.
Щоб було все так,
Як - у вірі і в моралі,
Щоб звисали великі коралі,
Щоб все в золоті блищало
І- усе в клейнодах,
Щоб ніколи не старіла
Її власна мода,
Щоб всі до неї прислухались,
І хвалили розум,
Щоб схилялися у пояс,
Наче верболози,
Але все уже пройшло,
Швидко проминуло,
Пролетіло, прогайнуло
Й тихо промайнуло.
Більше треба тепер фарби,
І на брови- барви,
І- помади, й- пудри, й- кремів,
Щоб не було тремів.
Й тепер, вона розмовляє
Вже сама з собою,
Така- чесна, така - вірна,
Але- у двобою
Все сама з собою
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1045 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
