нехай зaбуду я твою отруту,
усю зелену, грубу і нелюдську,
жорстокоплинну і колюче-вбивчу,
немає значення, що після того вивчу,
що я робитиму, які ще будуть плани,
нехай потроху гояться всі рани,
цур, тобі, погане, омано!
горнятами пий мед
і заїдай полином-
я, все одно, любитиму країну.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 203 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Мені сподобався ваш вірш щирістю, відвертістю. Але маю сказати, що на старості років, попри всі негаразди, які в мене бувають, мені не вистачає лише одного: життя без війни у цій країні.
та
у Вас