Я відчуваю,ти зі мною, твій легкий подих чую я, той шурхіт рідний,як косою, по стану водиш ти злегка. Твій аромат так недалеко, чи може мариво мені, та ні це він, немов смерека, квітуча й чиста навесні.. Ще мить,і я стою прикутий, лише вслухається душа , у сміху ноти незабутні, в котрі закоханий був я... А постать звЕло у судомі, я заблукав-де верх де низ, та оглянувся в невідоме, під серця хворого каприз... Оторопів....не йняв я віри, невже ось тут стояла ти, Лякливим поглядом обмірив, й зумів лиш руку простягти. А ти стояла і всміхалась, немов акторка,мов МОнро, і знову іскорки змагались, в твоїх очах,як це було... Та раптом і цього не стало, закінчився наш унісон, повітря знову з перегаром, я прокидаюсь,знову сон....
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
