Я відчуваю,ти зі мною, твій легкий подих чую я, той шурхіт рідний,як косою, по стану водиш ти злегка. Твій аромат так недалеко, чи може мариво мені, та ні це він, немов смерека, квітуча й чиста навесні.. Ще мить,і я стою прикутий, лише вслухається душа , у сміху ноти незабутні, в котрі закоханий був я... А постать звЕло у судомі, я заблукав-де верх де низ, та оглянувся в невідоме, під серця хворого каприз... Оторопів....не йняв я віри, невже ось тут стояла ти, Лякливим поглядом обмірив, й зумів лиш руку простягти. А ти стояла і всміхалась, немов акторка,мов МОнро, і знову іскорки змагались, в твоїх очах,як це було... Та раптом і цього не стало, закінчився наш унісон, повітря знову з перегаром, я прокидаюсь,знову сон....
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
