Спозарання, удень, чи смерком, Я до тебе вертаюся знову. Щоб зігрітися просто теплом Рук твоїх і співучої мови. Не озветься відлуння завжди. Спалахне і погасне зірниця. Моїх ніг не зітруться сліди До твоєї, матусю, світлиці. Притулюся до твого плеча В мить веселу й години невдачі. Чом ти стрімко гориш, як свіча, Коли в горі та в радощах плачеш? Тільки щастя бажаєш мені, А для себе - нічого не хочеш? Затуманили очі ясні Тобі сни неспокійні й пророчі. Не буває на світі таке, Щоб зникали наповнені ріки… Не журись, що життя нелегке, - Буду, мамо, з тобою довіку!..
Найщасливіша Мама в світі. Мама і є Всесвітом для Дитини. Гарно. Зараз я вас бачу маленьким, грайливим хлопчиком і водночас сповненого життевим досвідом чоловіком.
Найрідніша - до тебе у радості, Найрідніша - у бідах і горі... Найрідніша - бач, осінь підкралася, Розлилась сивиною у море. Не журись, моя матінко-горлице, - Більш ніколи тебе не покину. Як в дитинстві, до тебе пригорнуся. Ти пробач мені, блудному сину.
Тема така, що ніхто не наважується зробити зауваження. А, як на мене, над текстом варто ще попрацювати. Наприклад: Не озветься відлуння завжди - як це з точки зору логіки? Затуманили очі ясні Тобі сни неспокійні й пророчі - слово "пророчі" притягнуто сюди за вуха, просто для рими. У мами сни бувають тривожними, неспокійними... Але пророчі сни тут невиправдані. Не буває на світі таке - правильно ТАКОГО. І ще на можу погодитися з Софією: свіча не горить стрімко - навпаки - повільно, але постійно меншає, згорає невпинно, нестримно... Можливо, я сьогодні занадто різкий, але я готовий вислухати заперечення. Якщо образив - прошу пробачення. А тема вірша серйозна. Слова Каті підтримую повністю.
Не озветься відлуння завжди... - Василю, а відгомін якоїсь події завжди озивається з минулого, з якоїсь відстані? Думаю, що ні. Проте, є таке в памяті людини, що ні час, ні відстань не зітруть ніколи. Тобі сни неспокійні й пророчі... - А у вас такого сну хіба ніколи не було? Такі сни ми ще називаємо віщими, бо вони нам віщують що-небудь, пророчать... Проте, як горить свіча, можна говорити стільки, скільки вона горить. Чомусь не думаю, що розмова буде занадто довгою... Не буває на світі таке... - Але буває - таке- сяке... ТАКЕ я підгледів у Первомайського, Забаштанського, Гетьмана, Дробахи... Список можете продовжити самі, хоч, правда, ТАКОГО, буде правильно, тут я з вами повністю згодний. Дякую вам за змістовний коментар. Про яку образу мова?..
Така гарна подяка мамі... Так приязно вилиті слова Ту сказати лиш можна АМІНЬ! Будь у рідній: -Хай станеться!
Дуже дякую Вам, Пане вікторе за гарний вірш. Думаю, що кожний, хто його прочитає, віднайде у ньому також іскорку свого життя. Хай щастить Вам! З повагою Василь Шляхтич
Гарно. Дуже гарно. Все сподобалося. Просто на тверду пятірку. Вікторе, я в захваті
Кузану-у мами сни бувають також пророчими. Навіть дуже. настільки пророчими, що просто моторошно робиться. Особливо, якщо це стосується майбутньої трагедії для її дітей. свіча не горить стрімко - навпаки - повільно, але постійно меншає, згорає невпинно, нестримно... Це як подивитися....Життя горить мов свічка...повільно. Живеш, день за днем. Рік за роком. Десятиліття за десятиліттям(це кому як повезе ) І от на заході життя. коли оглядаєшся назад. Чомусь говорять: пролетіло мов блискавка. Навіть не замітив. От і дискутуй на таку тему.....Свіча горить повільно, чи блискавично згорає.
Любов що створена в душі , це вічна мова рідної землі .
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
Все сподобалося. Просто на тверду пятірку. 
) І от на заході життя. коли оглядаєшся назад. Чомусь говорять: пролетіло мов блискавка. Навіть не замітив. От і дискутуй на таку тему.....Свіча горить повільно, чи блискавично згорає. 
