Лариса, Леся, Люба, Нора, Повне ім’я - Елеонора. Муза - нове її ім’я. Й до нього привикаю я. Моя кохана, моя старенька – Моя дружина і моя ненька. Мене, немов малу дитину, Леліє кожную хвилину. Вона мене оберігає І час від часу надихає! На себе взяла всі турботи На дачі і хатні роботи: Щоб чисто було й не голодно; Щоб було тепло – не холодно. Про все вона завжди подбає, До всього руки прикладає. Життя своє, немов на плаху, Поклала, щоб спасти невдаху, Який кар’єри не зробив, Зірок із неба не зловив, Хоромів не набудував, Автівку модну не придбав. А може воно так і треба – Не всім зірки хватати з неба? Та все ж бо, дякуючи Богу, Дітей поставили на ноги, Освіту вищу всім дали, А це достойно похвали! Ще б внукам всім допомагати Та сил у нас на це не хватить. Вони ж бо батька й матір мають - Нехай батьки допомагають. Коли щось здійснюється з мрій, То тільки Богові і їй Завжди я вдячний до кінця, До дня останнього вінця! Лише про неї я згадаю, Як себе зразу притуляю. Не бачу нас я поодинці. Дай Боже щастя моїй жінці!
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1930 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
