Вину віддавши на поруки,
ти посміхнулась так потворно,
немов чиїсь могутні руки,
тобі квапливо душать горло. Ця посмішка...мов в ювеліра,
відлита проба,- не вернеш назад,
лишає в серці сувеніри-
голки у декілька карат. Не чутно слів твоїх..хоча,
мабуть уголос й непотрібно,
Іронія твого лиця,
все розказала чесно й гідно. Я прочитав кошмарний сон,
ще кілька слів і ти заплачеш,
ти клялась в вірності обом,
За це він також не пробачить. Любов віддавши на поруки,
я посміхнувся так потворно,
й пішов...під снігопаду звуки,
замотуючи шАрфом горло.
| 
та
у Вас 
0