Знову довгого листа
Надіслала самота:
"Однією бути сумно,
Однією серед ста”. Пише, що вона давно
Не бувала у кіно,
І сходити би не проти –
Тільки хлопці всі – … То манюня до пупа,
То голівонька тупа,
То тонкий, мов хробачина,
Зі статурою клопа, Загальмований педант
З розпальцівкою, як франт,
То замурзаний тінейджер,
То плете думки, мов Кант, То незграбний, наче танк,
То дурний патлатий панк,
То лякається, що ворог
Обікраде його банк, То нудотний, як сопля,
То нероба, наче тля,
То примхливо-вередливий,
Як нелуплене маля. Відповім я самоті
У зворотному листі:
"Їдь до мене, – тут інакше, –
Сама впевнишся тоді.” 15 вересня 2002 р.
| 
та
у Вас 
0
