Неспокій А що тобі від моїх поцілунків І що тобі від моїх ніжних слів, Ввірвався промінь запальн́их стосунків, Вогонь весняних днів перегорів. Коли зустріну вже не так радієш Від чого ж радість, коли не раз́ом. Змінилось все і ти це розумієш, Сніг за вікном є добрим доказом. Ти не вини, я сам себе картаю І спомини минулого печуть, Я мав з тобою той шматочок раю Який мені до смерті не забуть. Шкода тебе, і твоє бідне серце Що зачерств́іло з відліком час́у. В мутн́ому топишся житті-озерці, Та я у собі іскру ще несу. Що нас тоді так сильно закрутило Дурман який-то поміж нами був? На тому крапка. Нині все скінчилось Хоч біль щемить, він досі не загув.
|