| Олександр ГУНЬКО 
*
 * * 
 
Найбільше
диво всесвіту – 
твоя
душа, 
овіяна
 
космічними
вітрами, 
уквітчана
 
земним
теплом. 
 
Як
часто, 
кидаючи
сни, 
я
біг до тебе 
 
через
сутінь. 
 
А
ти 
 
відважними
очима 
мене
висаджувала знов 
на
незалюднені планети 
великих
і малих стихій. 
 
Я
знаю, 
що
у тебе вкрав 
одну
за одною 
всі
зорі... 
 
Настане
час – 
я
поверну їх. 
ти
тільки вічність не розвій. |