Опис

Опис

Невимушена і проста хода

І легкий крок немов листка падіння.

Говориш ти – мов у струмку вода

Журчить, вмиваючи гірське каміння.

Ясний твій  погляд – мов проміння блиск,

Та колір неба у очах бездонних,

Необережність, і потонеш в них,

Від їх тепла в зимі цвітуть півони.

І як не скажеш про шовкову прядь

Хвилястого, русявого волосся,

У день, чи у ночі на нього глянь,

Це золото достиглого колосся.

А що душа, захована вона

В глибинці тіла, кожному не видна,

Цей ґрунт  готуй для доброго зерна.

Плекати й берегти її повинна.