Вітаю Вас Гість | RSS

До головної/НОВИНИ САЙТУ | Реєстрація | Вхід

Вт, 05.11.2024, 05:44

Меню сайту

НОВИНИ

ПОЕЗІЯ та ПРОЗА

	- Вірші про солдат АТО і ООС
	- Музична скринька

ФОРУМ

ФОТОАЛЬБОМ

ВІДЕОАЛЬБОМ

АКТИВНІСТЬ

ВІКТОРИНИ/ТЕСТИ

Про сайт і правила сайту

Благодійна допомога на розвиток сайту

- моб. версія

Анумо знову віршувать! 05-07

На сайті всього: 144

Гостей: 144

Користувачів: 0

Пошук на "Анумо...!"

Категорії каталогу

Проза [1047]

Прозові твори друкуються тільки тут

Відеовірші [134]

Аудіовірші [49]

Українцям [2698]

Вірш-пісня [545]

Вірші про Україну [1482]

Вірші про рідний край [808]

село

Вірші про мову [269]

Збірки поезії, поеми [112]

Абетка [23]

Акровірш [32]

акровірші на форумі

Байка [108]

Загадки [15]

Верлібр [144]

верлібри на форумі

Елегія [51]

елегії на форумі

Історичні вірші [290]

вірші про голодомор, вірші про історію народу

Вірш-усмішка [999]

гумор

Вірші про сім'ю [402]

сім'я у віршах, вірші про батьків

Вірші про рідню [152]

вірші про брата, вірші про сестру

Вірші про жінок [663]

вірші про маму, вірші про дружину

Вірші про чоловіків [111]

вірші про батька, чоловік

Вірші про військових, армію [211]

вірші про захисників Вітчизни, про армію та військо

Вірші про Перемогу, війну [415]

Перемога, війна

Вірші про кохання [3384]

Вірші про друзів [715]

Вірш-казка [132]

Казка (проза) [29]

Проза для та про дітей [19]

Вірші для дітей [334]

Вірші про дитинство [323]

Вірші про навчання [59]

випускний вечір вірші

Вірші про професію [83]

Вірші про eмiгрантів [147]

Вірші в перекладі [708]

Вірші про свята [203]

Вірші про спорт [18]

спортивні вірші

Вірші про природу [1224]

вірші про квіти, вірші про ліс, вірші про дощ

Вірш-тост, вірш-привітання [121]

Для мене поезія - це [191]

Поети [275]

Поетична майстерня [51]

Оповідання, про поетів, творчість [24]

Релігія [314]

Щастя - ... [600]

Жінка - ... [263]

Життя... [4484]

Філософам [1308]

Громадянину [907]

Метафізика [157]

Опитування для Вас:

ШЛЯХ до ТВОРУ:


Вірші/статті
	Твори за тематикою	Вірші про жінок

ТАВРО РОЗЛУКИ

Тебе нема... Тікають сни у даль незриму
І мріям крил для лету так тепер бракує.
Слова освідчень в мені боляче пульсують,
Шматують душу дум сумних колючі рими.

Долаєм відстань сподівань, безмовних тіней,
Ідем наосліп по чужих лише дорогах.
Тебе нама. І лиш молитвами до Бога
Я топлю в серці безнадій холодний іній.

Тебе нема. Вже не втішаюсь навіть снами,
Мов крок один лише від прірви розділяє.
Хотіли разом скуштувати крихту раю,
Та світ самотності від нині поміж нами.

Похмурі дні, гірка печаль, схололі руки,
Безмовні ночі проростуть в самотні ранки.
Я вигораю без любові до останку -
На дні душі поставив хтось тавро розлуки...

Тебе нема...

Розміщено на сторінці: Вірші про жінок, Щастя - ..., Жінка - ...

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2117 чол.

у Вас # закладок

Автору за твір:

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар

Всього коментарів: 9
Порядок виводу коментарів: 0Спам 1 Shtanko • 14:32, 05.11.2010 [Лінк на твір] Ви знаєте, пані Наталю, вже декілька разів заходжу перечитати Ваш вірш. Такі сильні почуття гіркоти розлуки, болючі роздуми постають в уяві, що не можу зліпити думки до купи, щоб оцінити його. 0Спам 2 Валькірія • 16:29, 05.11.2010 [Лінк на твір] Це тому, що я також не можу зараз зліпити свої думки до купи, занадто багато болю... з одного боку хочеться багато про це писати, та водночас - не хочу у світ випускати таку тужливу енергію, хочеться ділитися зі світом тільки світлою енергією любові... та на жаль, не виходить... 0Спам 3 Shtanko • 16:40, 05.11.2010 [Лінк на твір] А мені здалося, що дуже виходить розкрити світле почуття любові, через біль і розлуку розкрити її глибину і силу. І маю надію, що все світле, яке вкладене у Вашій душі ще світитиме і Вам, і всім. 0Спам 4 Валькірія • 16:43, 05.11.2010 [Лінк на твір] А, може, вже відсвітило... одні небеса це знають... 0Спам 5 Shtanko • 16:47, 05.11.2010 [Лінк на твір] Заримувати біль – нехай слізьми відплаче Вишиванка рядків на тлі душі дерев, Отих, що на папір переробили... Та рими – тягарем і вірші – як юначі, А серце все болить і води мчить Жерев, Хоч русло перепони розділили... Зашифрувати біль, зашторити, сховати, Щоби ніхто-ніхто помітити не зміг, Як плачуть та кричать ображені чуття... Та хмари – тягарем, - вітрам не розігнати... І в’їдливо дзижчить у голові злий сміх, Немов лихе знущання небуття... Писав – не римувалось, ділить не було з ким, Бо люди по стежках порозбрідались – У кожного своє, у кожного болить... Заримувати біль... І може плин ріки У часі заховає усе, що з нами сталось, І змиє гіркоту, що болем струменить... 0Спам 6 Валькірія • 17:07, 05.11.2010 [Лінк на твір] Крізь перешкоди, терня долі Іду, долаючи свій шлях. І прориваюся до волі, Де майорить любові стяг. Шукаю правду, що блукає Десь у далекому краю. Чи віднайду її – не знаю, Та все ж не зраджу ціль свою. Не раз збивалася з дороги, Та не зневірилась ні раз. І знову й знов круті пороги Долала вперто я весь час. Ішла, спіткалась, та долала Свого життя тернистий шлях. Бо в серці віра не згасала, Немов зоря у небесах. Чи все ж пройду крізь терни долі? Чи суть життя свого знайду? Ще крок – і ближча я до волі. Ще мить одна – і я дійду... 0Спам 7 Валькірія • 17:11, 05.11.2010 [Лінк на твір] Через все наше життя З нами біль крокує. Серед нас таких нема, Що його не чує. Та не весь людина біль Може лікувати - Коли душу їсть, мов міль, Як його прогнати? Біль проймає нас тоді, Коли щось втрачаєм, Коли рідні у біді Й виходу не знаєм. Біль терзає душі тих, Хто з дороги збився, Душі підлих, ницих, злих, З горем хто змирився. Душі вбогих, злидарів, Зрадників, нікчем, Тих, хто з душами рабів, І хто йде з мечем. В осоружних брехунів, Лицемірів, блазнів, У гнобителів, катів І у їхніх в’язнів. Душі тих, хто впали в блуд, Заздрісних, примхливих, У безбожників і юд, Гордих, нечестивих... Біль для кожного із нас – Наче справжній друг. Він в житті усім не раз Лічить тіло й дух. З віч зриває пелену, Наче шкіру з тіла. Душу зцілює людську – Щоб не скам’яніла! 1Спам 8 Did • 18:55, 05.11.2010 [Лінк на твір] Мене нема?- Не може бути! Тебе нема... - Скажи чому! Я незабаром львівський смуток Від тебе в Вишгород візьму. Втоплю його у синіх водах Мого гостинного Дніпра... Проте втішати тебе годі, - По смуток їхати пора! 0Спам 9 Валькірія • 20:26, 05.11.2010 [Лінк на твір] Мій смуток - мій, його нікому Я не віддам, лише вітрам, Що дмуть у душу так невтомно І бережуть любові храм... Його втопити хочеш в водах Твого гостинного Дніпра? Мабуть, подумаю... я згодна - Тобі до Львова вже пора!

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі