| * * * Ангеле мій втомлений, спочинь.
Я сама вже якось, сама.
В рідне небо ген за хмари полинь,–
Насувається холодна зима. Захурделиться навкруг білий світ,
І боюсь, забракне у тебе сил,
Зароситься на чолі сріблом піт –
Не звести засніжених мокрих крил. Я ввійду в морозяну світлу ніч,
Заметілі застилатимуть мені шлях,
Одежину рватиме з худих пліч...
Я не вітром гнана – я на вітрах. До весни долину я – так і знай! –
Розіллється золотом неба вись,
Розбентежить душу квіту розмай,
Ось тоді, Хранителю, знов явись.
| 
у Вас 
0
