Ланами хвилюється жито, Доноситься крик журавля І серце щемить, завмирає, Від рівного змаху крила. Вітрець розвіває колосся, І спогади линуть мені. Як з вами життя обійшлося, Голубки, сивенькі мої? Щасливі подруги дитинства, Розумні подруги шкільні І зрілого віку статечні, Подруги до серця мені. В житті, як на довгії ниві, Протоптано безліч доріг, Я вам мої добрі та милі, Вклоняюсь низенько до ніг. Життя пропливло журавлями, Залишились спогади й сни. Як добре було мені з вами, Чи стрінемось знову ще ми? Все пройдено, все пережито, Мить щастя і гори розлук…. В полях перестояне жито, Пошерхлих чіпляється рук.
|