Левиця. Село. Болото і курінь І хліба лиш окрайчик, Вона найменша з поколінь, Вже поміж хлопців – зайчик. П'ятнадцять. Місто і вокзал, Так ніби десь і вчиться… Нічним метеликом вона, Вже зирка, як лисиця. Ділки. Готелі і вино… Нічних баталій «жриця». «Роздайся море», бо пливе До нас, «світська левиця». Продавши тіло за «бабло», За «шмотки», за Богами, Живуть, розмножуючи зло, «Левиці», поміж нами.
Дякую! Ніби я нікого й не засуджую, просто захотілось показати, що поряд з пристойними жінками є ще й такі, а перед Господом ми абсолютно рівні, от тільки відповідати за вчинки, буде кожний за свої.
Дякую, Аллочко, дуже навіть доречно. Ось що я знайшла в неті:По мнению Льва Толстого, «едва ли был другой такой писатель, столь искренно считавший, что все благо, весь смысл жизни — в женщине, в любви… И едва ли был когда-нибудь писатель, который до такой ясности и точности показал все ужасные стороны того самого явления, которое казалось ему самым высоким и дающим наибольшее благо жизни»
Люди, Катю, різними бувають. Одні самій обирають свій шлях, когось зробити хибний крок примушують інші люди, або певні життєві обставини. Складно все у житті... Сподобався вірш, правдивий він.
Дякую, Андрію, на світі багато див, але найбільше із них людина.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
