***** Не лишай мене, мамо, наодинці з собою, Я не вмію молитись, але скоро навчусь. Я маленька ще, мамо, я тужу за тобою, Помолюсь я за тебе, як навчусь, помолюсь. Ти забула за мене, я ж тебе виглядаю, Я не знаю, яка ти, може, важко тобі. Візьми, рідна, додому, тебе щиро благаю, Я підлию всі квіти, що ростуть на вікні. Все зроблю, що захочеш, все зроблю, що ти скажеш, І зігрію руками змерзлу душу твою. Ти ж мені, моя мамо, на сон казку розкажеш, А я пісеньку гарну заспіваю свою. Тут всі люди чужії, а стали нам рідні, Вони нас доглядають і спати кладуть. Тут збуваються наші маленькі ще мрії, Що нам сили й снаги до життя додають. Ти не їдь на чужину, тут я маю що Їсти… Хочеш, мамо, останню хлібину віддам? Як я хочу до тебе на колінця присісти! Ти лиш серце і душу не залиш, мамо, там… Знову нічка настала у дитячім будинку, А стежинку до мене окутала тьма. Ти приснись мені, мамо, хоч на мить, на хвилинку…. На очах в мене сльози, а тебе все нема.
|