*****
Не лишай мене, мамо, наодинці з собою,
Я не вмію молитись, але скоро навчусь.
Я маленька ще, мамо, я тужу за тобою,
Помолюсь я за тебе, як навчусь, помолюсь. Ти забула за мене, я ж тебе виглядаю,
Я не знаю, яка ти, може, важко тобі.
Візьми, рідна, додому, тебе щиро благаю,
Я підлию всі квіти, що ростуть на вікні. Все зроблю, що захочеш, все зроблю, що ти скажеш,
І зігрію руками змерзлу душу твою.
Ти ж мені, моя мамо, на сон казку розкажеш,
А я пісеньку гарну заспіваю свою. Тут всі люди чужії, а стали нам рідні,
Вони нас доглядають і спати кладуть.
Тут збуваються наші маленькі ще мрії,
Що нам сили й снаги до життя додають. Ти не їдь на чужину, тут я маю що Їсти…
Хочеш, мамо, останню хлібину віддам?
Як я хочу до тебе на колінця присісти!
Ти лиш серце і душу не залиш, мамо, там… Знову нічка настала у дитячім будинку,
А стежинку до мене окутала тьма.
Ти приснись мені, мамо, хоч на мить, на хвилинку….
На очах в мене сльози, а тебе все нема.
| 
та
у Вас 
0
