Г.Ф...
Я покличу тебе за собою
І у ніч весняну поведу
У затіння сліпе під вербою,
У духмяну траву молоду.
Зацілую усю до нестями
Аж до крові на тілі й устах.
Заколишу хмільними вітрами
На натомлених віком руках.
Підніму на світанні із долу,
Ледь почую благальне: - Ходім!..
Я довічно тебе поневолю Безугавним коханням своїм!
05.05.11.
|