Не прошу у долі Ні срібла ,ні злата, Лиш вірного друга, Як рідного брата. Не прошу у долі Палаців і зАмків, А прошу днів теплих Й ранкових серпанків. Не прошу у долі Мандрів я по світу А прошу стежину. Щоб дітей зустріти. Не прошу у долі Ні злету,ні слави Тільки лиха й горя Хай весь рід позбавить.
тут як раз і показана ваша мудрість, адже як дати нам волі, то такого набажаємо у долі... а по суті нічого важливого, бо те, що важливе і потрібне - усе є у творі.
Щиро дякую вам,Василю,за коментар,можливо,мій вірш і не є досконалим (дивлячись поглядом літ.критика), але я хотіла лиш підкреслити рядками вірша,що важливіше в житті ,що має значиму вагомість для людини,дякую.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
0
