Моя ти ніжна ,мила, чарівнице , Неначе гострою стрілою з трунком Моє пробила наскрізь,черстве серце Одним но ,тільки поглядом –чарунком .
З-під чорних брів ,як з воронових крил , Послала грому в світлих блискавицях І засвітило сонце в хмарах зі всіх сил , І місяць танцюватиме до ранку у зірницях .
А ти ,поглянула й забула ,як торішній сніг, І повернулась ,та в світи помандрувала , Лише поправила русу косу ,що аж до ніг Станом дівочим ,шовком зоряним звисала.
В ту косу ,в кожньому світанку , Вплітати мрію квіти –незабудки , А для цікавості в віночок ,наостанку , Вплету ромашок ,щоб не знати смутку .
Ромашки –Сонцем душу відігріють , Ромашки- Місяця срібла надінуть, Ромашки –назавжди ,косою прикують , Ромашки –у майбутнє-казку поведуть
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 2076 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
Хороший вірш, але не все в цьому світі, думаю, робиться по волі Божій. На жаль.