До тебе я шлю з голубами Останні листи зваби-осені
І вірю у небо із просинню,
І серце любити так проситься,
Та світ - поміж нами.
До безуму тіла потреба
Тепла твого, наче повітря.
Лиш вітер печаль мою витре,
Розвіє всі ноти з пюпітра.
Я знаю - не треба.
Господь лиш один розуміє -
Чом наші шляхи переплетені
В туманах осінньому плетиві,
Чому між моїми куплетами
Теплом струменієш?
Для тебе мене не існує -
Між цими містами й пустелями,
Де долі стежини устелені
І терням й піснями веселими...
Крізь тебе іду я.
Я знаю - не вічні ці фрази,
Це тільки слова, тільки осінь,
Оркестру твого стоголосся
І мої розплетені коси
У миті екстазу...
Не бути нам разом!...
|