ОЗВИСЬ !!!
Пішов у ніч, не дивлячись... У лоні серця порожнеча. Я знов заручниця приречень. Торкнись крилом мене за плечі, Ну озовись!
Ятрять думки. Бо в них не "ми", Бо "ми" ніколи і не стане! Шукаю серцю я пристанок, Немов люблю в житті востаннє. Ну обійми!
Впусти мене в оселю серця, Хоча би подумки, незримо - Я перероджуся у риму, Я прожену холодну зиму! Надто відверто?
Чи ми колись про все забудем? Покаже час. Пишу про осінь, Яка пульсує в нас ще й досі, І про мої зміїні коси На твоїх грудях...
Єднання душ - найбільше чудо, Сильніше пристрасті палкої! Навік позбулись ми спокою. Що ми з тобою ще накоїм! Світ нас засудить...
|