Пт, 22.11.2024, 03:08
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Де Ви друкували поезію?
Всего ответов: 421

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про жінок
 

ІНШОВИМІР ЛЮБОВІ

Ти приходиш у сни, у мою недокохану осінь,
Знову спалах в душі - догорає від пристрасті ніч.
Небо плаче дощем, наче милості в Господа просить.
Як здолати рубіж? Як розлуку прорвати? Повіч!

Я іду по краю, не боюся зірватися в прірву,
Почорніла трава заховає сліди від очей.
Іншовимір любові з реального світу нас вирвав
Ще на нічку одну. Може, Любий, від світу втечем?...

Потойбіччя чуттів, що бентежать уяву і серце,
Нас заманює в ніч, де немає уже заборон.
Страх вернутись туди, де всі мрії на шмаття роздерті,
Страх - ніколи уже не вернутись в солодкий полон.

Хто ці двоє зі сну, що не стануть в майбутньому нами,
Не зустрінуть весну, не кохатимуть в сяйві зірок?...
Знову прірва і край, почорніла трава під ногами,
Вимальовує ніч поміж нами незримий місток...


Додав: Валькірія (17.12.2011) | Автор: © Крісман Наталія
 
Розміщено на сторінці: Вірші про жінок, Вірші про кохання, Щастя - ...

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2130 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 26
avatar
1 Asedo1949 • 00:12, 17.12.2011 [Лінк на твір]
Розминулись несходжені наші дороги...
Ти пішов у незвідані нами світи...
І нізвідки чекати мені допомоги,
Не знайти мені більше такого, як ТИ!
avatar
Не знаю я, не знаєш ти - чи ще такого десь знайти... Дякую, пані Катерино!
avatar
3 Asedo1949 • 00:17, 17.12.2011 [Лінк на твір]
Де ви бачите знак ?. Я не запитую, а стверджую.
avatar
4 Asedo1949 • 00:20, 17.12.2011 [Лінк на твір]
Щось у мене з компом не все гаразд. Тільки був ваш коментар- відповідь, і вже нема.
avatar
Це я коментар переписала, бо мені привидівся у Вас "?". З Вами все гаразд, це зі мною не все... wacko
avatar
6 Did • 11:45, 17.12.2011 [Лінк на твір]
Як вірно зауважила одна моя знайома, коли довго кликати - почують, а не чутно навколо нас лише тоді, коли ніхто нікого не зве. Чомусь саме про це подумалося, коли прочитав я твого вірша.
Не все так безнадіно в житті, Наталю, коли є сила поетичного слова і віра в нього.
Остання стопа читається гарно, але сприймається суперечливо, може, сама здогадаєшся чому?..
avatar
Це ти мене питаєш про суперечливість? Знайшов у кого спитати, та ж я - одна суцільна ходяча суперечливість, та скажи вже сам, Вікторе! wacko
avatar
10 Did • 14:20, 17.12.2011 [Лінк на твір]
В перших рядках останньої стопи, ти три рази написала свідомо частку НЕ, ясно знаючи майбутнє своїх ЛГ, а в заключних уже - стверджуєш протилежне, вимальовуючи, чи будуючи, нехай незримий, але місток між ними двома... Ось про що мені подумалося, коли прочитав твого вірша.
avatar
не оцінюй це якоюсь логікою, нехай так вже буде...
avatar
7 metman17L • 12:50, 17.12.2011 [Лінк на твір]
Таки ІНШОВИМІР, Наталю. Вдало названо. Щирі і глибокі почуття, які летять над земним буттям.
avatar
Дякую, Васильку, часом наші іншовиміри бувають більш реальні для нас, аніж видима для навколишніх реальність...
avatar
це давно написано, може там є багато помилок, але...

Давным-давно, в те времена, когда планеты и звёзды ходили друг к дружке в гости, встретились в дороге Солнце и Луна. Они хоть и спешили каждый по своим делам но, увидев друг друга, остановились.
Луна залюбовалась, глядя на лучезарное Солнце: «Какая теплая и красивая звезда! – подумала. – Как рядом с ней тепло и уютно.»
А, Солнце, с изумлением разглядывая красавицу, думало: «Разве возможна во Вселенной такая чистота взгляда? Разве может быть в одной планете столько нежности? Кто она? Откуда?»
Все планеты застыли, наблюдая за происходящим. А свет Луны ласково растворялся в теплых лучах Солнца. «Какое счастье, что мы встретились!» - думали оба.
- Давай будем всегда вместе, - предложило Солнце.
- Но, ведь тогда все живое на планетах погибнет, - отвечала ему Луна. – Ты же согреваешь всех своим теплом, позволяешь расти и развиваться, а я даю всему живому отдохнуть.
- Я понимаю, - задумчиво отвечало Солнце.
Луна, нежно касаясь своим мягким светом, подбадривала:
- Не грусти, мой хороший, мы ведь нашли друг друга. Это важно!
Небо, наблюдая за двумя влюбленными, сентиментально прятало заплаканные глаза, а звезды и планеты восторженно ахали. Ведь встретились два света, две звезды, повстречались и полюбили друг друга.
Они оба хорошо знали, что их век, как и всех звезд и планет, отмерян, что на смену им когда-то придут новые светила. Именно поэтому они твердо решили не расставаться. Пусть и порознь, но всегда рядом, всегда вместе. До конца! Как такое возможно, спрашиваешь? А, вот как.
Они долго думали и, в конце – концов, решили выбрать для себя галактику, где-то на окраине Вселенной, там, где не очень много планет. Солнце вспомнило, что в прошлом году летало в гости к голубой планете. Небольшая, уютная галактика тогда ему очень понравилась. Именно туда и предложил он полететь Луне, чтобы остаться там вдвоем навсегда. Луна согласилась.
Золотисто-серебристый шлейф сопровождал их путь. И не было никого счастливей во всей Вселенной, чем Солнце и Луна!
Так они прилетели к нашей голубой планете.
Они и сейчас здесь, и, хотя, встречаются редко, но зато в такие минуты небосвод окрашен самыми нежными красками: цветами любви. Ведь, это их большое чувство дарит нашей голубой планете жизнь.

2007 г.
avatar
У цьому творі є якась незбагнена магнетична сила і краса, після прочитання так тепло зробилося у грудях і навіть...клубок застряг у горлі... Дякую, Наталю, за твоє світло!
avatar
Вам дякую!!!!! У Вас прекрасна книга!!!!! Я ще читаю, але потім обовязково поговоримо! *серце*
avatar
...*пошматоване віртами*...
avatar
5!!!
avatar
17 Roksa • 18:23, 17.12.2011 [Лінк на твір]
Вимальовую знов поміж нами незримий місток...
Розверзається небо на поклик сердечного гласу.
Дотягаюся суті...ще б тільки надії ковток
До заспраглої віри, до нерву, що в ритмі колапсу
Обертає мене на орбітах земних пробувАнь..
Перебуду, перЕйду, пройдУ і добуду забуте!
Хто накреслив ті межі- оту-лезозгострену грань,
що розтяла світи? Ну і що, коли ти щось незбуте?
Це лишень ще гостріше напружує зболений зір
Це сильніше в сто раз магнетує і зваблює крок,
Так важливо, що ми з різнобіччя літаєм до зір
І в одній площині світлощастя будуєм місток!
avatar
18 Roksa • 18:24, 17.12.2011 [Лінк на твір]
Наталочко. глибинний іншовимір - 5
avatar
Вимальовує Хтось поміж нами незримий місток,
І нікому, крім нас, це не видно у зареві ночі,
Дотягаюсь крильми, зазираю у Вічності очі,
Доторкаюся суті, якої нам зорі пророчать,
Прориваю заслін нерозквітлих бажань і думок...

Лиш ковток, лиш єдиний любові ковток
Дай мені влити в серце, таке від зневіри схололе,
Аби легше босоніж пройти по колючому полю,
Свої нерви розтяті вітрами надій обезболити,
Аби силу знайшла я останній зробити свій крок...

В небеса, що чекають, мов мати на свою дитину,
Що згубилась у хащах і збилася на манівці.
Йду на Твоє тепло, голос янголів, бачу вже ціль -
Площина світло-щастя чекає на мене в кінці!

Ну а зараз - горю, випиваю життя до краплини,
І колись в сяйві зір перероджусь...в небесну зорю...
avatar
20 1952mikael • 23:29, 17.12.2011 [Лінк на твір]
Я зачарований!!! Тільки поясніть значення слова :"повіч". бо воно мені дуже припало до душі, а в тлумачному словнику української мови його немає.
avatar
Від слова - розповісти... скажи, промов, повіч...
avatar
22 nastya345 • 18:28, 18.12.2011 [Лінк на твір]
Надзвичайно! Дуже сподобалось!!
avatar
23 InhearT • 19:06, 18.12.2011 [Лінк на твір]
Емоційно!Щиро:)
5)
avatar
Дякую, Іванку!
avatar
26 Myrka • 22:23, 20.12.2011 [Лінк на твір]
Дуже красивий вірш!!!
Такий чуттєвий!!!
smile


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz