ЗАРУЧНИЦЯ КОХАННЯ

Цілунку присмак на вустах,

У серці – тінь печалі,

Бо ти  в незнаних є світах

І навіть трішки далі.

А я чекаю до сих пір,

Сама, у заметілі,

У вічнім прагненні до зір,

До злетів і окрилень,

На бережечку самоти,

В обіймах дивних марев...

Мені до тебе не сягти –

Чи є десь більша кара?

Я − наче спраглий в небі птах,

Потомлений від лету.

В твоїх волошкових очах

Згубилася поетка!

Сплетіння тіл, єднання душ,

Взаємопроникання...

До тебе прагну я чимдуж –

В заручниці кохання!