Так шляхи біліли.
Ніч. Авто. Зима.
Поспішав щосили –
мав із усіма
Рік новий зустріти.
Торт. Вино «Шабо».
Друзі: діти, сім’ї,
ти – один.
Або…
В перехрестях білих
де дорога-лід,
жінка майже бігла
і кричала вслід
водіям автівок,
падала із ніг.
Всі минали. Тільки
ти тоді не зміг.
Десь лунали тости,
грім салюту, сміх.
Та які там гості?
Під авто у сніг
породілля впала…
За життя обох
лікарі чимало
бились, бачить Бог. Сонце безупинне,
п’ять минуло зим.
Рік Новий. Дружина.
Іменинник син.
досить цікавий твір.. ввесь час тримає в напрузі та передає передсв*ятковий смуток, самотність.. потім іде справжня кульмінація - вагітна жінка впала під авто у сніг.. але найбільш сподобалась кінцівка - як добре, коли все закінчується добре.)))
твір мені сподобався:) чекатиму Ваших наступних віршів)
Погоджуюсь. Тут і справді сюжет кінофільму-драми, де знову жінка лишається на самоті зі своїми проблемами, а там, по іншу сторону, ллються рікою спиртні напої... Тільки щось мені здається там частина і Вашої долі змальована, чи я помиляюсь?
Я не хочу, аби хтось подумав, ніби я ратую за те, аби ми всі писали так, як це робить Софія, бо то - неможливо, просто я хочу сказати інше - наші вірші повинні бути цікавими, змістовними та легкими для сприйняття та читання, як усі її вірші, а не лише останній, із розміщених тут, на сайті... Софіє, - я пишаюся нашою дружбою.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
.Дякую !
