Вівчар невсидючий, ягнятка біляві, Сферична долина, блакитна трава… Така пастораль змалювалась в уяві - Застійно-мінлива, застигло-жива. Побачив лише я підгір'я Кавказу - Пішла каруселлю моя голова, Порушила ж спокій картина відразу - Миттєво впізнав я старий Дагомис, Профспілки заводу фанерну турбазу І річку стрімку, що спускалася вниз, Вливаючись в море; каміння зелене, Цілюще повітря та ранішній бриз, Який долинає ще й досі до мене - І горнешся ти, як горнулась тоді, Збудивши голенькою буйство шалене. Згадаємо, може, роки молоді?
|