Пригода

Здрастуй березо-сестричко,

Прийшла я попити твоєї «водички».

Пригостиш  мене, поговоримо,

Про те, про се потараторимо.

Розкажи мені щось цікавеньке,

Може є у тебе щось новеньке.

Й розказала мені вона про одну пригоду,

Що прогнозував заєць погоду.

Напрогнозував і сніг і буревій,

Й намалював все це на дошці новій,

Звірі збіглися та й давай дивуватись,

Як же це так, зайцю – на погоді знатись.

А заєць з гонором у голосі промовляє,

«Це спадок – мовляв – в голову впадає,

Адже дядько мій був синоптик відомий,

Він вам, мабуть, добре знайомий.

Ви почекайте до завтра – переконаєтесь самі»

І навіть поставив автограф сойці-дамі.

Розходитись всі стали,

Та тільки про те й розмовляли,

Як  про заячий прогноз, дехто сміявся,

А дехто від нетерпіння картався.

Ну ось, і настав той вирішальний момент,

Питали у зайця щось, а він – «Ноу комент».

Чекали годину, чекали і дві, а снігу нема і нема,

«Чекайте, чекайте ще трохи й почнеться зима»-

Закричав раптом бурсучок,

Ну, а далі мовчок.

Прочекали ще трохи, та й розходитися

стали,

І більше зайцю ніколи не довіряли.

Прослухавши це я спитала

Чи, бувало береза не набрехала.

А вона засміялась й мовчить,

Чутно тільки як сік біжить.