Полем, річкою, лісами
Біг дрімота із мішком
Наздогнав його був місяць
Із сузір’ями-волами
«Брате – каже – примостися
Прокатаєшся візком
На мішечок сядь зі снами.»
Сів дрімота в тому возі
Радий був що підвезе
Братик-місяць до хатини
Мовив: «дякую в дорозі
Довго я, хоч відпочину
Вдома розбуди мене».
І заснув він там невдовзі.
Місяцю було цікаво
Що ж ніс братик – нелегке
Вузлик розв’язав і глянув,
А там сонечко яскраво
Спалахнуло й нічку-маму
Розбудило золоте,
Навкруги все світлим стало.
Ніч розсердилась на сина:
Розгулятись їй не дав
І дрімота на світанку
Мав прийти, вона ж просила
Сонце випустити зранку,
Бо не має зараз прав
Панувати дня світлина.
От відтоді місяченько
Носить сонце у мішку
А дрімота замість нього
Сни розвозить солоденькі
Не підвозить брата свого
Сам немає зовсім сну
Матір слухає гарненько.
| 
у Вас 
0
