Низовина, нора, підземні води. Шкарублі пазурі у плоті плазуна. В крові, в болоті, в місиві один, в гаю де сонця більш нема.
Блокпост з беріз вітає місяць, гілляками містичне сяйво заступа. Мовляв, хоч доля променя пролізе, без жалю задушим, коренем хапа.
Не той порядок рушити здалось, невільник виріс тут, в березовім гаю. Сліпі кроти його жахались і рили глибше, боячись бою.
Як десь комаха крупна влізе, з метою шкоди дати корінцям, усю розчавить, з'їсть все що борзе. Він злий... А Що? Це спокій нам.
Не в'язень він! Ти що серйозно? В опіку взятий був колись. Часом буває так навколо тут морозно, що в жилах лід нам соки купорить. А ми ж... накормим, зігрієм віртуозно...
Під коренем тепліше ж зиму пережить. Комусь орел - для нас іще орля, йому ще треба на ніч казку прочитать. Не небо батько, тут матінка-земля, не варто в темряві тут променем мигтіти.
Орла вхопили, стиснули ще дужче, в тенета взяли турботою своєю. Вдихати вже щоразу важче пилючного повітря, що збагачене землею.
Осипав грунтом пір'я, поглянувши угору сполоханий від місяця орел. Заборсався, розрив кігтями нору. Змахнув крильми і впав додолу.
Пориви вітру не дали злетіти... Від першої ж потуги здався... І трепіт крил зі свистом гонить вітер. До круч далеко... Краще у норі сидіти...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
