Ви чули казку про маленьких Жабенят...? …Жили-були маленькі Жабенята... Які прославитися забажали у віках, Тому гучні замовили змагання – Сміливо вирушили у нелегкий шлях. Мета одна – забратись на вершину Старої вежі, що приховує дива. Тому зібралась глядачів силенна-сила, – Родина жаб’яча змагання почала… Але ніхто по справжньому не вірив У їх спортивний молодечий хист, Тому під вигуки: «Це надто складно!» Одне за одним, розбиваючись до крові, Летіли стрімко падаючи вниз… «Вони НІКОЛИ не здолають цю вершину!» «Немає шансів! Вежа – не ріка!» – Кричали гучно всі, хто були поруч, Та лиш один не слухав і дзвінка. Все вище, вище по камінню далі, Стрибав угору до вершин, як до небес… Та знову крики із підніжжі вежі: «Занадто важко! Не для Жаби тест!!» «То ж жоден з них цього не зробить!!!» «Зніміть скоріше тих, хто ще живий!!!» От тільки йшов сміливець й далі Стрибав і далі він по вежі до вершин… Його не переконували крики, Бо бачив ціль угору до висот! «УРА сміливцю! Слава! Перемога!» – Тут раптом вигукнув весь Жаб’ячий Народ. От тільки де ж узяв він сили, Щоб виграти оцей «Джек-пот»?.. Так він – глухий!!! – (почувся нишком шепіт) Отой безстрашний жабячий Герой ??? Він геть нічого-нічогісінько не чує… Фанфар, овацій, музики і слави Але не чув і сумнівів отих…. Це просто Жабеня без слуху, Тому усе здолати зміг!
Уклін усім, хто казку слухав – Мораль із казочки візьми: Ніколи не зважай, як кажуть, Що ти слабак й не маєш сил! Тобі свій песимізм нав’яжуть І негативний настрій додадуть… Їх страх твої підріже «крила», Старання всі на марно пропадуть. І сам не знатимеш, чи варто Казати всім, що ти не боягуз, «Черв’як» підступний прослизне у серце Біль сумніву пронизуватиме грудь. Усе як тінь, як сон й примара – Бажання, мрії, сподівання і запал. Все видаватиметься ніби кара І вороги, на жаль, сильнішими стають! Тож будуть реготати злісно, Коли спіткнувся ти чи впав… Самі ж від щастя просто шаленіють, Що ще один у пастку цю попав. Плекай у серці Віру і Надію Нехай усе благословить Любов, І будь глухим завжди до «добродіїв», Тих, що голосять про безсилля знов , Не забувай про чари Слова! – Усе що чуєш, що читаєш, чи в думках Впливає більше ніж фізична сила, А часто викликає й страх. Життя буває, як могутній камінь, Неначе кара, як нестерпний «хрест»! Тому завжди будь на сторожі, Щоб чистий дух завжди в душі воскрес! Шануй щодня і крихту позитиву! І будь глухим, коли слабак кричить, Що ніби й ти беззахисний і босий, Бо іншого ж тобі він не простить… Тверди завжди в думках і духом: «Я можу це!!! Я сильний і міцний!!!» Тоді й Творця твій Ангел щиро просить, Щоб з Неба прибувало більше сил! Щоб допоміг пройти шляхами Перед початком чи кінцем, Без фальші, заздрості, інтриги Та без тривог смиренням щирим Щоб доля освятилася вінцем.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 3102 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
