Вітер Землю обіймає,
Лису Гору пилинає ;
Бо на гору ту сьогодні
Прилетять чорти голодні.
Прилетять й підуть дивитись:
Де ж тут можна поживитись?
Де б знайти таку людину ,
щоб забрати в цю ж  хвилину?
Щоб у церкву не ходила,
І молитися не любила,
Щоб людей не поважала,
 І гріхів багато мала.
Довго ж ті таку шукали
Наче й сумувати стали.
Двадцять хат вже обійшли
В двадцять першу лиш зайшли.
Довго-довго розмовляли,
Спокушали, купували:
-Хочеш бути найбагатшим,
Гаманець твій буде гладшим?
Хочеш сім ю і дитину?
Все буде в найближчу днину
А як ще щось забажаєш,
Лиш скажи  - і все ти маєш.
- Годі , годі вам кажу
згоден , так я підпишу
лиш гляди щоб все було
 -Що ви пане,  ще вино?
Дали йому документ ,
Підписали в той ж момент.
Різнув палець - крові капнув,
Головний печатку ляпнув
І погладив хитро ріжки
Випили вина ще трішки
Й розійшлись . І слава богу!
Чоловік ж свою дорогу
Вже обрав і помилився,
 Бо з душею розлучився;
 Бо по смерті не до Раю,
А у їх чортівську зграю
Потрапляє та душа
Всім байдужа і чужа
Та пройшло майже два роки
Маля робило перші кроки
Грошей - кури не клюють.
 Дім –палац. Отак  живуть …
Тільки він мінорний ходить:
насолоди не знаходить
в цих розквітчаних палатах
 і в дорогоцінних шатах.
Щось він їв і щось він пив,
 а насправді і не жив.
Втратив смак і до життя ,
 Що й казать про почуття:
-Маю все ,навіщо жити ?
Я не хочу вже любити;
 і невстих оце сказати,
як почав він жалкувати,
 бо з’явилися чорти
 кажуть : що ж тепер і ти
 мусиш нам своє віддати
Чоловік почав благати:
-Забирайте це усе
 дайте спокій і лише
Та чорти на свому стали
документ йому давали,
 кажуть: Ти це підписав 
-Так ,та я ж там не читав…
Не читав?Твої проблеми ,
теж мені знайшов дилему
Та й забрали його душу…
 
 І на цім прощатись мушу ,
Та дозвольте кілька слів
 на прощання скажу всім.
Мабуть ,це і ,справді, казка.
 Та ,як буде ваша ласка,
вона все ж чомусь навчає.
 Дим ж без вогню не буває,
а якщо нема  «огня»
 То це не казка , а  брехня.