ПРИНЦИ І НЕПРИНЦЕСИ

З  пелюсток  
яблуневого  цвіту
рожевих,
як  тюль  крізнА
за  шибкою  
у  вікні,
комбінація
із  п*яти  
літер  –
ПРИНЦ  –
явивсь  
довгожданий
на  класичнім
білім
коні.

Ах,  які  роззолочені  
шати!
Яка  постава  і  стать!
Вибігла  боса  
з  хати
принца  свого  
зустрічати,
коня  
бездоганно  білого
з  теплих  долонь
напувать.

Кінь  не  стане
з  прИгоршень
воду  криничну  пити  –
він  же    білий…
чом  би  й  собі  
не  цабЕ…  
Як  же  ти  будеш
принца  свого  любити!
Як  же  принц
тобою
буде  любити
СЕБЕ!

А  яке  буде  
сонячне  літо!
Як  ти  будеш
йому  годити!
Як  ти  будеш  
його  кохати,
пестити  й  доглядати…
В  саду  
постинаєш  квіти  –
невибагливі  
маки  і  василькИ  –
у  принца
вишукані  смаки:
йому  до  вподоби
дивитися,
як  у  вазах
повільно  вмирають
простенькі
живі  квітки.

Кинеш  
йому  під  ноги
душу  барвисту,
як  хідникИ,
просту,  
наступного  літа,  
десь
о  Петровім  постУ,
народиш  сина…  
В  сльозАх,
як  в  самоцвітах,
обцілуєш
срібні  
принцові  стременА,
для  розваг,  
для  лЮбощів  --  
славна  ти  
дівчиниИна,
але  
не  принцеса,
то  й
не  жона…

Будеш  його,
плачучИ,  збирати
назад
у  царські  палати,
спуститься  ніч  навіснА  –
не  принцеса.  
То  й  
не  жона…

І  батько  твій  –
не  король,
не  по  тобі
роль.


В  палатах  
не  ходять
босими,
щасливими  
й  простоволосими  –
родичі  високорОдні
вщент
тебе
засміють,
блазні  придворні  
на  смерть
тебе
заклюють.

У  принца  –
кров  голуба!
І  ти  для  нього  --
цікава  зАбавка,
красива
рабиня,
донька
раба.

У  тебе  –
горшки  на  мИсниках,
і  жодних
придворних
понять.
Від  тебе
пахне  
молоком
і  любИстком,
а  він  потребУє
Шанель  номер  п*ять…

ПотребУє  –
не  потурбується…
а  вередливо  
відставить  пальчика
і  скаже  з  прононсом:
--  Кошмар,
у  тебе,  
що  ж  оце,
навіть  «шанелі»
до  сих  пір  
своєї  нема?..

А  ти  хотіла  в  палати?
Мріяла
поруч  з  принцом
на  престолі  
царському
воссідати?..
Принцес
пихатих
довкруж  нього  і  так
багато  –
іще  одна
для  чого  
йому  
потріб-на?..


…Будеш  в  зАмку
каву  
по  ліжках
рознОсити  зранку,
може,
в  палатах,
принц
візьмЕ  тебе
на  якийсь  час
собі
за  коханку.

Банальний  процес  –
приборкання  в  покоївок
привабливих
непринцес.

…а  втім…  зачекайте  хвилину…
побіжу  –
до  шибки
серцем  прилину
проз  тюль  
пелюсток
яблуневих
рожевих  
на  крізному  вікні  –
чи  мариться,
чи  на  яву  вже  
сниться  мені  –
матінко  рідна!  
Їде!
приїхав  і  мій  принц  
омріяний
на  традиційнім
білім
коні!..