Я білим птахом прагну вдалечінь Безмежжя неба, оази волі - Щоб душу не ятрити вічно болем, Аби забути присмак потрясінь, Як прийде час й Господь мені дозволить.
Вхоплюсь за вітер, лицаря небес, Піду увись незримими стежками - Аби колись знайти небесну браму, Тягар душі залишивши увесь, Забувши всі трагедії і драми.
Коли і де фатальний буде постріл, Що душу мою звільнить від оков? Та доки ще тече у жилах кров - Лише у снах я йду до неба в гості, Бажаючи під Господа покров.
Вітрила крил розправлю в широчінь, Всі сльози світу виллю в срібні роси, Вдихну душею неба вільний простір... У кожного своя ріка терпінь, Які закінчаться на Божому помості!
|