Мов побував у
рідному селі,
Омитім сонцем,
вітром і росою,
Коли в лице
війнуло звіддалі
Настоєм трав і
прілістю ріллі,
Впереміж із
пилюкою рудою.
Навіяло…
Сипнуло… Потягло, -
І без вина у
споминах сп’янило
Мене не обміліле
джерело
Думок про хати
отчої тепло,
Яке моя відсутність
не згасила...
27.03.12
|