Чарівна нива

Колись у сиву давнину

Як горобець ще вмів кувати

Жили брати два у селі

Що мали ниву чарівну

Казав їм батько: «не малі

Вбирайте ви її у шати

Та розділіть як вотчину».

Але невдовзі старший син

Забрав все збіжжя до зернини

Привласнив ниву чарівну.

Поволі бідний часоплин

Приносив тільки пустоту

Яка в молодшого щоднини

Зростала як гіркий полин.

Одна зернина у кутку

Десь завалялася запріла

Її знайшов молодший брат

Та й посадив в гаю сиру

Нова вже нива у стократ

В турботі урожай родила

У долі кращому витку.

А старший висіяв усе

У ниви вірив він чарівність

Не рвав бур’ян, не поливав

Гадав зійшло, то і зросте

Купався в розкошах забав

Та з часом зникла збіжжя «плідність»

Багатство щезло золоте.