Багато слів. Ох, як чимало... Одне - ущент. Таки упало... Чи мов бокал із кришталю. Чи як скляний якийсь непотріб. А дещо... Он повисло. Вкотре. До серця - інше. Притулю?
Багато слів. Без ліку. Знову душа крізь гамір світу мовить... Не змовкне. Ще гучніш. Жива. Летять, немов птахи чи листя, чи в землю, чи кудись без вісти... Щасливі? Звільнені! Слова.
Мені дуже приємно бачити Ваш коментар, пане Іване. Не знаю, чи так уже то мудро, але за підтримку у відгуці (й не тільки в цьому) Вам вдячна. Щасти Вам!
Замислено саме так... Нічого ще додавати не планується. А що саме Ви не зрозуміли? Цей вірш про висловлення людьми певних світоглядів, ідей, життєвих позицій, почуттів та ін., їх можливу долю після вираження, про потребу дослухатися до своєї душі (особливо ж серед навколишньої суєти)... А закінчення є. Як на мене, іншого не треба. Але вдячна Вам, Ірино, за те, що звернули увагу, висловили свою думку. Усього Вам доброго!
Дуже приємно отримати такий хороший коментар! Дякую дуже, Укране! Щасти!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
1
