Треба йти

Життя моє – пустеля безнадії!..

Заплутались початки і кінці

Невтішних мрій із болем ностальгії,

Як сльози смутку й сміху на щоці.

Життя моє – розгойдане літами, -

Проймаєш тіло дрожем до кісток,

Коли спиняєш погляд вже на ямі,

А не підводиш зір мій до зірок.

Життя моє, благаю – не затримуйсь

В обіймах порожнечі й гіркоти!  

Якщо іще сумую я за чимось,

То справа в тім, що далі треба йти…

06.05.12