Травневий ранок завмирав... У нетрях серця. Мов зомлілий... Душа рвалась щосили з тіла... До тебе. І, немов пара, з води, скіпілої від болю, злітали почуття на волю... Свою. Інакшу не хотіли.
А ніч минула... Відійшла... Кудись у небуття незнане. В її руках кричали рани, криваві в'язні її шат... Як часто нам болить нестерпно... І, може, серце в грудях терпне. Але живе. Уранці. В травні.
Сподобалось, Маріє. Дивовижно. Вже чітко відстежується у Вашій творчості власний стиль і поетичний почерк. Читав - завмирав, від того наскільки вдало змалювали цей творчий епізод - стан душі митця.
гарно=) хоча теж трішки збився на тім парА.. та все-одно - хороший вірш, мальовничий..)
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
