Я бачив Вас одного разу, Лишень одну коротку мить… Нам завжди бракувало часу, Наш вік завжди кудись летить. Серед юрби, що поспішала В безвісну прірву марноти, Ви мовчки небо споглядали, Ви посміхнулися мені… Яснії очі – ніжний промінь, Вуста із подихом весни І ніби стих набридлий гомін І ніби янголи зійшли!.. Та я не зміг, не зупинився, Помчав, бо справи, гроші, дім, Хвилюючись не запізнитись Я долю якось загубив. Життя. Що може бути краще?.. Що цікавіше за життя? Ан, ні! Ми все шукаєм щастя! Ми біжимо у майбуття. І вже коли немає сили Поворухнутись, щось зробить, Безглуздість свою розумієм, Але не повернути мить!
|