Нічого не благаю я у Бога
Нічого, навіть у думках
Як в кожного в житті своя дорога
Так і у мене, свій тернистий шлях Вільна душею, подумки залежна
Від нарікань близьких мені людей
Любов до котрих чиста та безмежна
Рабою мене робить без ідей Так, грішна я, як гордість –то великий гріх
І потайки друкую те, чого не буде на вустах
Боюся, що підіймете на сміх
Та стане вмить оправданим мій страх Ні, я мовчатиму, в душі я «одинак»
Незрозуміла ні собі, нікому
Повинна я вчинити саме так
Нести на собі цю самотність й втому.
| 
у Вас 
0
вірш прекрасний! Я так розумію ви нещодавно почали показувати свої твори на люди!? І хвилюєтесь в очікуванні позитивних чи негативних відгуків. Та спішу вас запевнити, для хвилювання нема причин, бо ви пишете дуже гарно і душевно! Слова ллються так легко, мов струмок, а зміст западає глибоко в душу. 
