«А знаєш, любов -
це такий несподіваний вітер,
що гордість ламає,
мов стебла у полі тонкі...»
Наталія Данилюк «Стихія любові»
Любов, кажуть гордість ламає,
Мов стебла руйнує тонкі…
Чому ж наша гордість, аж сяє,
Як п’є оті трунки п’янкі ?
Не знаю любов, чи ненависть,
Ту гордість ростять на землі,
Та важко подумати навіть,
Лишаються діти малі…
Що, як і батьки, йдуть світами
Шукати невинну, святу…
Порою в степах, між снігами,
Знаходять завітну одну.
І так, як, і тисячу років
Палає всесильна любов,
Зробити в життя опліч кроки,
Готові із гордістю знов.
| 
у Вас 
0
